Журнал вушних, носових і горлових хвороб, 2017 – №5, м.Київ

Вступ

Навіть при наявності сучасних методів діагностики і лікування гнійних синуситів пункційно-дренажний метод до сьогодні залишається в деяких випадках актуальним і необхідним.

В міському ЛОР-відділенні м. Миколаєва був розроблений троакар для пункції та дренування фронтального синусу. Патент від 2003 року (автор Каплан В.М. , Чеканов Ю.С., Свистунов М.В.). Під час розробки пристрою була поставлена наступна задача: створити інструмент, який зробить трепанопункцію фронтального синусу маніпуляцією, не складнішою, ніж пункція верхньощелепного синусу.

Сутність пристрою:

На схемі 1 показаний поздовжній розріз пристрою для трепанопункції пазух у зборі. На фото 1 показаний зовнішній вигляд пристрою.

Пристрій для трепанопункції лобної пазухи включає основу – 1, різальний інструмент – 2, обмежник занурення різального інструмента – 3, рукоятку  й упор – 5, валик з різьбленням – 6, виступ валика – 7,стержень – 8, канюлю – 9, паз канюлі – 10, контровочну втулку – 11.

Пристрій для трепанопункції лобної пазухи містить основу (1), різальний інструмент (2) (виконаний у вигляді загострених у зборі канюлі (9) і мандрена), і

обмежник занурення різального інструмента(3). Основа складається з рукоятки з упором (5), який переходить у валик з різьбленням (6), на торці якого виконаний виступ (7), що переходить у стержень (8), який виконує роль мандрена. Канюля, що має паз (10) у її стовщеній різьбовій частині, надягнута на стержень і зчленована з виступом валика, закріплена за допомогою обмежника занурення різального інструмента, виконаного у вигляді циліндра з внутрішнім різьбленням для переміщення по різьбленнях валика і канюлі, фіксується контровочною втулкою (11) в положенні, яке визначає глибину занурення різального інструмента.

Підготовка пристрою для трепанопункції лобних пазух:

На валик (6) нагвинчується контровочна втулка (11) до кінця різьблення валика, що розташований поблизу упору (5). На стержень (8) надягається канюля (9) так, щоб паз канюлі (10) збігався з виступом (7) валика (6). Виставляється глибина занурення різального інструмента (2) обмежником  занурення (3) і контриться контровочною втулкою (11). При цьому положення обмежника (3) визначається після вивчення рентгенограми пара назальних синусів.

Методика проведення трепанопункції фронтального синусу

Інфільтраційна анестезія шкіри в області трепанопункції (медіальної частини нижньої стінки пазухи). Місце входу канюлі – це 1/2 – 1/3 відстані між середньою лінією обличчя та надочноямковим отвором донизу на 0,5 – 1,0 см від надбрівної дуги. Пристрій,  що утримується рукою за рукоятку (4),

натисканням на упор (5) вводиться спочатку до кістки, а потім натисненням і обертанням пристрою по і проти годинникової стрілки різальний інструмент (2) вводиться всередину пазухи до упору обмежника занурення різального інструменту (3). Потім відгвинчуються контровочна втулка й обмежник. Від’єднується стержень (8) від канюлі (9). При цьому трубчаста канюля (9) залишається щільно зафіксованою в кістці лобової пазухи, що виключає інфікування шкіри в області втручання.  Через просвіт канюлі проводяться необхідні лікувальні заходи.  Нерідко під час проведення трепанопункції одразу після витягнення пристрою відмічається витікання гною через канюлю. За допомогою підключичного катетеру або канюлі Гартмана (з відрізаним дистальним сегментом) проводиться зондування і промивання пазухи антисептичним розчином, оцінюється прохідність лобно-носового каналу, вводиться лікувальна суміш. При наявності блоку каналу патологічний вміст пазухи вимивається через просвіт канюлі. В більшості випадків прохідність лобно-носового каналу відновлюється на 3-4 добу.

Після закінчення лікування канюля (9) витягується за допомогою знов з’єднаного з нею пристрою. Місце проведення пункції відновлюється практично безслідно, без будь-яких косметичних дефектів.

Висновки

Пристрій використовується протягом майже 40 років, проведено більше 4 000 трепанопункцій. Не було жодного істотного ускладнення чи відмови пристрою. Багаторічний досвід застосування інструменту в ЛОР-відділеннях міської, обласної, дитячої обласної лікарень міста Миколаєва показав його значну ефективність.

Метод є простим, швидким в опануванні навіть молодими спеціалістами-отоларингологами вже під час інтернатури.

Невеликий діаметр свердла-канюлі дозволяє робити прокол через нижню (найтоншу) стінку лобної пазухи, що значно полегшує процедуру і зменшує травматичність.

Водночас достатній діаметр свердла-канюлі дозволяє вільно робити промивання пазухи навіть за наявності обтурації лобово-носового каналу, що нерідко зустрічається при фронтитах.

Крім того, пристрій має обмежувальну втулку, що регулює довжину робочої частини свердла-канюлі в залежності від індивідуальних особливостей пазухи.

При цьому зникає необхідність попереднього розрізу тканин, пошуку отвору для введення канюлі, в додаткових пристосуваннях для цієї мети, в дорогому обстеженні чи обладнанні (достатньо звичайного рентгенографічного обстеження параназальних синусів в аксіальній проекції).

Запропонований прилад для трепанопункції фронтальних синусів дозволяє виконувати цю маніпуляцію в лікувальних закладах будь-якого рівня.

В.С.Казанжи, В.П.Федосов, Ю.В.Зільбер, О.М.Дирда

Наш досвід використання оригінального троакару для пункційно-дренажного лікування гнійних фронтитів
Позначено