На що звернути увагу, перш ніж призначити першу консультацію у спеціаліста
Що має (і не має) робити спеціаліст?
Часто люди звертаються до фахівців із ментального здоров’я у пригніченому чи навіть загрозливому для життя стані, будучи вразливими. Та навіть у випадку, якщо консультації ви відвідуєте для підвищення загальної якості життя, вплив фахівця може бути дуже значним. Як зрозуміти, що спеціалісту можна довіряти? Що має робити, а що не повинен хороший спеціаліст?
Що варто перевірити перед сеансом?
Найчастіше фахових спеціалістів шукають за рекомендаціями друзів або через інтернет. Та навіть попри рекомендації можна і треба перевіряти:
- освіту фахівця;
- членство в професійних об’єднаннях та асоціаціях;
- метод або терапевтичний напрям, в якому працює психолог / психотерапевт;
- експертизу в темі;
- інформацію про пройдені курси;
- наявність супервізії.
Чого не робить хороший спеціаліст ?
1. Не дає прямих порад. Якщо фахівець дає поради, значить він вважає, що знає ситуацію краще за вас. Це дуже небезпечно, адже в цьому випадку він надаватиме вам свої суб’єктивні установки та погляди, тоді як його завдання полягає рівно у зворотному — звільнити вас від них.
2. Не дає обіцянок. Психотерапія, психологічне консультування та психіатрична допомога подібні до будь-якого іншого лікування — тут не може бути жодних гарантій та дорожніх карт. Не можна гарантувати результат за десять зустрічей чи в конкретні терміни.
3. Не засуджує, не соромить, не знецінює (і взагалі не висловлює свою думку щодо будь-яких подій у вашому житті).
4. Не тримає вас за руку, не обіймає, не гладить по голові, не цілує в щоку на прощання.
Тут є нюанси. У класичній психоаналітичній традиції тілесний контакт між психотерапевтом і пацієнтом виключений — хоча б тому, що емоційна насиченість їхніх стосунків може бути досить високою. Однак деякі фахівці вважають нормальним привітатися з пацієнтом за руку або поплескати його по плечу. Але якщо терапевт починає обіймати вас або цілувати на прощання — це привід задуматися над його професіоналізмом. Звичайно, усе вищесказане не стосується тілесно-орієнтованої психотерапії. Там дотики присутні, але це основа методу.
