Хронічний тонзиліт – це стан піднебінних мигдаликів , при якому на фоні зниження місцевих природних захисних функцій відбувається періодичне їх запалення. Тому мигдалини (гланди) стають постійним вогнищем інфекції , з хронічною алергізацією і інтоксикацією організму.
Симптоми хронічного тонзиліту яскраво проявляються в періоди рецидивів, коли під час загострення підвищується температура тіла, збільшуються лімфовузли, з’являється біль, першіння в горлі, біль при ковтанні, неприємний запах з рота. На тлі зниженого імунітету і при наявності хронічного вогнища інфекції, пацієнти з тонзилітом хронічної форми згодом можуть страждати такими захворюваннями, як ревматизм, пієлонефрит, аднексит , простатит та ін.
Хронічний тонзиліт, синусит, гайморит – це соціальні хвороби людини, оскільки несприятлива екологічна обстановка, одноманітне хімізоване харчування, стреси, перевтоми, велика кількість агресивної, негативної інформації досить негативно позначаються на стані імунної системи населення.
Чому виникає хронічний тонзиліт?
Основною функцією піднебінних мигдаликів, як і інших лімфоїдних тканин в глотці людини, є захист організму від патогенних мікроорганізмів, які потрапляють в носоглотку з їжею, повітрям, водою. При нормальному стані імунної системи на слизовій оболонці і в глибині мигдаликів, в лакунах і криптах завжди присутні як непатогенна, так і умовно-патогенна мікрофлора, в правильних, природних концентраціях, не викликаючи запальних процесів. Як тільки відбувається інтенсивне зростання бактерій піднебінні мигдалики знищують і виводять інфекцію, приводячи до нормалізації стану – і все це відбувається непомітно для людини. Але,якщо запалення стають затяжними, часто рецидивують і погано піддаються лікуванню, процес опору інфекції в мигдалинах слабшає, вони не справляються зі своїми функціями захисту, втрачають здатність до самоочищення і самі виступають джерелом інфекції, тоді і розвивається хронічна форма – тонзиліт. В мигдалинах пацієнтів з хронічним тонзилітом при бактеріальному аналізі виділяється майже 30 хвороботворних бактерій, але в лакунах найчисельнішими вважаються стрептококи і стафілококи. Дуже важливо перед початком терапії здавати аналіз на бактеріальну флору з визначенням чутливості до антибіотиків, оскільки патогенних мікроорганізмів велика різноманітність і кожен з них може бути стійким до певних антибактеріальних засобів.
При призначенні антибіотиків навмання, при резистентності бактерій, лікування буде малоефективним або зовсім не ефективним, що призведе до збільшення терміну одужання.
Захворювання, що провокують розвиток хронічного тонзиліту:
1.Порушення носового дихання при – поліпах, аденоїдах, гнійному синуситі, гаймориті, викривленні носової перегородки, а також зубному карієсі – можуть провокувати запалення піднебінних мигдалин.
2.Зниження місцевого і загального імунітету при інфекційних захворюваннях – кір, скарлатина, туберкульоз тощо.
3. Спадкова схильність – якщо в сімейному анамнезі є хронічний тонзиліт у близьких родичів.
4.Несприятливі фактори, що провокують загострення хронічного тонзиліту: мала кількість вживаної рідини в день, сильне або тривале переохолодження організму, стресові ситуації, постійне психо-емоційне перенапруження, відсутність повноцінного сну і відпочинку, депресії, синдром хронічної втоми.
5. Робота на шкідливому виробництві, запиленість, загазованість приміщень на робочому місці.
6.Загальна несприятлива екологічна обстановка в місці проживання – підвищений радіоактивний фон.
7.Зловживання алкоголем і куріння. Неправильне харчування, велика кількість вуглеводів і білків, обмежене споживання злаків, овочів, фруктів.
Коли процес починає набувати хронічну форму, в мигдалинах лімфоїдна тканина з ніжної поступово стає більш щільною, замінюючись сполучною, з’являються рубці, що прикривають лакуни. Це призводить до появи лакунарних пробок – замкнутих гнійних вогнищ, в яких накопичуються частинки їжі, тютюнові смоли, гній, мікроби – як живі, так і загиблі, відмерлі клітини епітелію слизової оболонки лакун. У закритих лакунах, образно кажучи, кишенях, де скупчується гній, створюються досить сприятливі умови для збереження і розмноження патогенних мікроорганізмів, токсичні продукти життєдіяльності яких з током крові розносяться по організму, впливаючи майже на всі внутрішні органи, що призводить до хронічної інтоксикації організму. Такий процес відбувається повільно, збивається спільна робота імунних механізмів і організм може почати неадекватно реагувати на постійну інфекцію, викликаючи алергію, що загрожує важкими ускладненнями.
Хронічний тонзиліт за характером і гостротою перебігу запалення підрозділяється на кілька видів:
Проста рецидивуюча форма, коли часто виникають ангіни .
Проста затяжна форма – це тривале уповільнене запалення в піднебінних мигдалинах.
Проста компенсована форма, тобто рецидиви тонзиліту і епізоди ангіни трапляються досить рідко
Токсико-алергічна форма.
Лікування хронічного тонзиліту може бути хірургічним та консервативним.
Звичайно, оперативне втручання – це крайня міра, яка може завдати непоправної шкоди імунітету і захисних функцій організму. Хірургічне видалення мигдалин можливо в тому випадку, коли при тривалому запаленні лімфоїдна тканина заміщується сполучною. Консервативне лікування загострення хронічного тонзиліту слід проводити у лікаря , який призначить комплексне, адекватне лікування в залежності від форми і стадії захворювання.
Консервативні методи лікування хронічного тонзиліту проводяться в кілька етапів:
- Промивання лакун мигдалин – за допомогою шприца антисептичним розчином.
- Обробка мигдалин Люголем .
- УФО – ультрафіолетове опромінення проводиться для санації мікрофлори, цей старий перевірений часом метод не втратив своєї актуальності і вважається досить ефективним. Всі методи повинні проводиться курсами, кількість і кратність яких визначаються індивідуально в кожному конкретному клінічному випадку. Щоб досягти максимального ефекту, потрібно від 5 до 10 процедур промивань, до тих пір, поки не з’являться чисті промивні води. Такий курс лікування хронічного тонзиліту здатний відновити здатність мигдалин до самоочищення і період ремісії значно подовжується, рецидиви стають рідше. Щоб уникнути небезпечного видалення піднебінних мигдалин і щоб лікування призвело до стійкого результату, таке ефективне лікування бажано проводити 2-4 рази на рік і самостійно вдома проводити підтримуюче профілактичне лікування.
Медикаментозна терапія полягає в застосуванні наступних видів препаратів:
Антибіотики при тонзиліті – цю групу препаратів лікар призначає лише при загостренні хронічного тонзиліту, лікування антибіотиками бажано проводити на основі даних бактеріального посіву. Призначення препаратів наосліп може не призвести до бажаного ефекту, втрати часу і погіршенню стану.
Пробіотики При призначенні агресивних антибіотиків широкого спектру дії, а також при супутніх захворюваннях шлунково-кишкового тракту (гастрит, коліт, рефлюкс тощо) обов’язково одночасно з початком терапії слід приймати пробіотичні препарати, стійкі до дії антибіотиків .
Знеболюючі засоби .При вираженому больовому синдромі, вони застосовуються як симптоматична терапія .
Антигістамінні препарати . Для зменшення набряку слизової оболонки, набряку мигдаликів, задньої стінки глотки необхідний прийом десенсибілізуючих препаратів, а також для більш ефективного всмоктування інших лікарських засобів.
Антисептичне місцеве лікування тонзиліту .Важливою умовою ефективного лікування є полоскання горла, для цього можна використовувати різні розчини – як готові спреї, так і розводити спеціальні розчини самостійно.
Імуностимулююча терапія Серед препаратів, які можна використовувати для стимуляції місцевого імунітету порожнини рота: Імудон, Імунал,Тонзилотрен. Серед засобів природного походження для підняття імунітету можна використовувати прополіс, женьшень, ромашка, ехінацея.
Гомеопатичне лікування і народні засоби. Серед народних засобів для парових або ультразвукових інгаляцій, а також для полоскання горла можна використовувати такі лікарські рослини: череда, шавлія, ромашка, листя евкаліпта, мох ісландський.
Пом’якшуючі препарати. Від запального процесу і безлічі лікарських засобів нерідко з’являється сухість у роті, першіння, біль в горлі, в такому випадку дуже ефективно і безпечно використовувати обліпихову олію.
Харчування та дієтотерапія є невід’ємною частиною успішного лікування. Будь-яка жорстка, тверда, гостра, смажена, кисла, солона, копчена їжа, дуже холодна або гаряча їжа, насичена підсилювачами смаку і штучними добавками, алкоголь – значно погіршує стан хворого.
Зав. відділенням отоларинглогії В.С. КАЗАНЖИ
